Дорвалась я, братцы, до интересных закладок на просторах даркнета. Там, между прочим, и псилоцибиновые грибы были. Честное слово, я заволновалась так ужасно, как будто мне ЛСД вместо кока-колы дали. Но ничего, есть же я! Взяла да и решила организовать гонки на тележках в супермаркете с друзьями. Это была шальная идея, но куда же без шали?
Вот так я собрала свою самую лютую команду: Дрища, Рыжого, Ржаку и Ваню. Дружненько этих сасных ребят засобирала да пошла в погоню за адреналином на колесах! Но, братаны, не думайте, что мы всё эфедринили и бадяжили. Нет, нет, нет! Мы умеем веселиться без всяких марцефалей и прочих дележек.
| Была такая ситуёвина, что в магазине проходила акция по продаже горелок для домашнего пайки. Я и компания не могли пройти мимо такого чуда! Дрища и Ваня купили по две горелки и начали конструктор устраивать прямо на месте. Приделали горелки к тележкам и нашумели так, что ни один охранник не смог пройти мимо. |
Естественно, наша акция сорвалась, но что нам до этого? Друзья, тут главное – не дискотуха, а шиворот-навыворот! Мы гонялись по коридорам, устраивая музыкальные гонки. Рыжий засунул голову в одну из тележек и громко, как электрошокер, начал барабанить по ней в ритм собственных дум. Дрища сделал свою тележку битбоксом и бодренько подпевал. Я, в свою очередь, стала DJ'ем на колёсиках, прокручивая хиты из 90-х.
Но вот, братцы, началось самое интересное! Все эти грибы, что мы перед этим приварили, решили вот прямо сейчас проявиться и показать свои последствия. Какие гонки? Мы превратились в стадо сумасшедших зебр! Бросились как безумцы по супермаркету, кричим, смеёмся, визжим – словно нас всех покусало. Каждый из нас пытался обогнать других, чтобы показать свою нереальную скорость.
Раунд за раундом мы продолжали гоняться. То я летела на своей тележке, то Ваня внезапно обгонял всех, то Ржака вперед пускал свои забавные шутки и всё окружение раскачивалось от смеха. Но эффект от грибов был такой, что мы ощущали, будто нас всё это окружение проглатывает и перетирает на шести этажах ура-дискотеки.
Реально, словами описать невозможно, как притуманенные грибами мы забыли о сегодняшних тревогах и проблемах. Даже без проблем мы вдруг поняли, что просто прокатились по жизни на тележках и получили убойный заряд эмоций.
Короче говоря, два часа мы провели в этом сумасшедшем состоянии, пока не выкатились из супермаркета и не впали в реальность. Но гонки оставили после себя не только дикие впечатления и забавные воспоминания. Они оставили в наших сердцах кусочек кайфа, который никто нам не отнимет. Они показали, что наркотики – это не самое важное в жизни, а настоящий шик – веселиться, приключаться и делать ширь!
Так что, ребятки, не забывайте обычные радости жизни! И пускай вас не завлекают обещания быстрого улета в космос от закладок и таблеток. От них только головная боль и повреждённое здоровье. Лучше просто собирать друзей, устраивать веселые гонки на тележках и обсуждать всё это на дискотеке, где все сасные просвечиваются под светом разноцветных огней. Это да, братцы, это да – вот настоящий кайф, а не сомнительные марцефали или приваренные кайфы!
Якийсь день року, я тихонько шарюся по одній з темних вуличок нашого міста, ловлючи світлові виблиски по межі будинків. Точно знаю, що пошук найкращих закладок ще не закінчився. Я завжди в пошуках нових сенсацій, нових шляхів пізнання самого себе. Псилоцибинові гриби - це мій новий відкриття, нова можливість відправитися у подорож світами за вихідними.
Я вирішив спробувати цей "тrip" одного вечора, коли клуби нашого міста були наповнені енергією і безудержними імпульсами молодого покоління. Знайшов надійного постачальника і отримав свою закладку. Я бачив, як вони їх вирощували, збирали та продавали. Ці гриби - це справжній шедевр наркотичної галузі, готовий вибурхати в танцполі, надавати крилатості нашим ніжкам і допомагати відкривати незвичайні простори у свідомості.
Не можу втриматися, щоб не подзарядитися надихом, я ботаю, відчуваючи, як спадає мисливська симболіка од реалій дня, вставляю струну у свою вену. Вся реальність зникає, і я опиняюся в іншому світі - світі зелених та фіолетових візерунків, світі, який створений лише для нас, наркоманів, які знають, як відчувати кожну ноту танцювальної музики і проходити крізь межі звичайного.
Приходжу у клуб, де діє таємне правило "все можна". Всі неправильно одягнені, всі високі, всі плющит від наркотиків. Я поступово починаю розповідати про свій досвід з псилоцибіном, про те, як він повернув мене в інший рівень свідомості, про те, як він змінив моє сприйняття музики та руху.
Теофедрин, героїн, плющит зі мною, співпереживай моєму переживанню, знай, що я ціную кожен момент життя.
Танцюю, ніби ніколи не танцював. Тіло рухається в полі розмаїття кольорів і форм. Закладка працює на повну, я бачу, як розтварайуться звукові хвилі навколо мене. Його важко описати словами, це потрібно відчути.
На головній сцені спалахує світло, а музика набирає обертів. Мої друзі піднімаються на сцену. Це момент, коли весь світ знімається. Ми разом творимо найбожественніший танець, злиття душі і руху. Нам нічого не страшно, ми ще ніколи не були такими щасливими.
Поза нами все зупиняється, а ми, в нашому внутрішньому світі, продовжуємо подорож, намагаючись досягти нових висот. Ми бачимо форми, кольори, звуки, які раніше ніколи не сприймали. Це відчуття бути одним з усім навколо таке неперевершене, що хочеться затримати час.
Коли подорож закінчується, я залишаюся з хвилюванням та прагненням поділитися своїм досвідом з усіма навколо. Я бачу, як кожен реагує на мої слова, на мої оповіді про гриби, танці та найдивовижніші моменти життя.
| Разом ми створюємо світ безмежного щастя та свободи, світ, де кожен може бути самим собою і відчувати себе одним з усіма. |
Так, мої браття і сестри, плином часу я переконався, що псилоцибінові гриби - це не просто наркотик, це джерело натхнення, джерело енергії, джерело втілення нашої найсміливішої фантазії. Це історія про те, як я змінив своє життя, як знайшов відповіді на питання, які мені раніше були недосяжні.
Бошечка наступного ранку, коли я прокидаюся від плющу, нагадує мені про те, що кожен день може бути новим початком і новою можливістю зануритися в світ музики та вибухів танцполу. Отже, розповідайте свої історії, відкривайте нові простори свідомості та бережіть кожну мить свого псилоцибінового шаленства!